Хор мальчиков
_______________
*
Это мальчики, которые приручают змей.
Они бесстрашны, они поют.
Их рубашки, первого снега белей,
Летят на могильный грунт.
Под чёрным бархатом их штанин
Горят колени, изодранные в походах
На скалы мрамора. И голоса,
Их голоса чисты, как воздушные воды.
И абсолютный слух звучит беспробудным громом
От невозможно смешных ушей и до нижних ребер.
Сегодня у лжи отсутствует выбор,
Все чувства к Тебе, мой Владыка, мой Сударь.
О, эта любовь холодна и ясна,
Твёрже стали,
Сильнее кристаллов ледяной соли.
Она хрустальная, сон мой.
И уста, укрывшие тонкий шов
На тревожных ранах,
И кровь, опадающая с подошв,
Станут росой ранней.
Это та любовь, которая приручает змей,
Которая не имеет жалости.
Без промедления убьёт,
И рукою своей
Укажет, что всё осталось там...
Где ночь заплетает полям косы...
Где снег лежит на мёртвых кораблях,
И спят матросы.
Хор хлопчиків
________________
Це хлопчики, що приручають змій.
Вони безстрашні, і вони співають.
Їх білі сорочки, неначе сніг.
над свіжою могилою, літають.
Під чорним оксамитом їх штанців
горять коліна, зідрані в походах
на мармуровій скелях. Голоси
тонкі, але ще тонший чистий подих.
Їх абсолютний слух гримить, як грім
від капловухих вух до ніжних ребер.
... Немає фальші в почутті моїм
до Тебе, мій Володарю, до Тебе.
О ця любов, холодна і ясна,
ця честь сталева;
немов кристал, солева й крижана
і кришталева!
Це ті уста, що закрывають шов
на рані сонній
неначе кров, що крапле з подошв
стає росою.
Це та любов, що приручає змій
і б'є без жалю;
і вбити може, якщо образ Твій
змигне з кришталю.
і вкаже пальцем на кривавий шлях
поміж покоси,
де сніг лежить на мертвих кораблях
і спять матроси.