Розхристана, у розпачі, розп’ята
На тілі літ, на тлі гріхів душа
Все мусить пробачать та обирати
Тернистий шлях, що вічністю втіша.
Та надягати нові обладунки,
Потрапивши в життєвий маскарад,
Де зустрічати інших поцілунком:
«Я дуже, надзвичайно, Маско, рад!»
І з вірою, з надією чекати,
Коли скінчиться цей нестерпний бал.
Та обирати, вкотре обирати
Любов як вдих останній поміж зал.