Я не зможу сказати тобі прощавай!
Розумієш – не зможу ніколи…
Ти кохання із серця не проганяй,
Бо впаду мертвим і сивочолим!
На світанку, як завжди, мене обійми
«Ну цілуй…хоч до болі…до крові…»
Ти почуй голос мій і нікуди не йди –
Не жени, не зрікайся любові!
Але щастя в обіймах когось не шукай –
Навіть в думках своїх, мимоволі!
Ти кохання із серця не проганяй,
Бо впаду мертвим і сивочолим!
……………………………………..
Але потім на небі чи десь у ві сні
Доторкнемось душами-серцями,
Щоб на довгії, довгі століття-віки
Так любити, як ми – до нестями!!!