Затягло павутинням душу,
Поселився в ній смуток тихий.
Я живу лиш тому, що мушу…
Не збивайся із ритму, дихай!
Заморожені кращі мрії,
Сподівання розбились дрібно.
Лицемірити я не вмію,
Але правда кому потрібна?
Обпалили слова гарячі,
Тільки присмак якийсь непевний.
Очі дивляться, мов незрячі.
Не буди мене, то даремно.
А життя, мов у сні, застигло.
Краще б рухалось вже до краю!
Помилок наробити встигла,
А для чого я тут - не знаю…