Коли я їду до сестри
В велике гарне місто
Я задихаюсь від спраги
Мені у ньому жити тісно
Тут вічний шум
І транспорту гудіння
Нема тут подиху лісів
І буйного цвітіння
Тут люди наче в коробках
Живуть закриті на замках
Життя іде в них погодинно
Працюють в ніч і в день позмінно
Село ж за сонцем поспішає
Із сонечком встає
І з місяцем лягає
Як вийдеш зранку на поріг
Вмить очі розбіжаться
Все рідне все твоє
До чого ж зпершу взяться
Хоч наші руки мозолясті
Й не носимо ми манікюр сріблястий
Для нас і будні урочисті
Ми споживаємо продукти чисті
Тут всі знайомі односельці
Одне за одного тривогу носим в серці
Моє село моя родина
І з нами завжди наша Україна