Друже, ти не просто друг!
Слова безсильні - не поясню,
Нема людей таких навкруг,
Що в дощ і в холод і в ненастя,
І взимку, влітку, восени,
Підтримка їхня не згасає,
Їх хариш а їм „хоч би хни”...
Знайдіть такого екземпляра!
А я таку людину знаю,
І дуже нею дорожу,
Я справжнього друзяку маю!
Пробач, що іноді гружу...
Ви знаєте, на цій капєц-планеті,
(Продолжить)
Є дуже мало справжніх їх,
Монтеккі всякі з Капулєтті,
Таких не мали – вбили всіх)))
Чувак, хоч трохи розумієш?
Що ти це гіпер-мега-друг!
Твою підтримку не зіпсуєш,
І не забереш з-під рук.
Не вдасться, друже, як не пробуй,
При тобі руки опустити...
Так „копнеш”, шо піднімеш й ноги,
І тим Ти змусиш далі жити.
Дякую друже, за все що робиш!
За все що попереду ще чекає,
За все! Ти накращий тувориш!)
Щастя! Здоров’я! І многая літа!
Я в свою чергу обіцяю Тобі,
Щоб не сталось, я буду вдячний,
І в цій життє-смертній війні,
Завжди допоможу!
Спасибі!
Ти кращий!
20 червня 2010