Ой припала мені честь череду попасти
А я хочу люди добрі баладоньку скласти
Добре мені тут ходити та сум побирає
Яке було у нас поле та й те пропадає
Розкошує тут худібка нема що грішити
Де ж ми будем хліба брати як ми будем жити
Ой якби ж ті старі люди з могил повставали
Подивилися б на землі й знову повмирали
Вони ж її доглядали сіяли й орали
Зате з потім у засіках борти хліба мали
Годувала свята земля людей і скотинку
Були вони роботящі не мали спочинку
Розвалилися колгоспи бо стали немодні
Тепер одні багатіють а інші голодні
В телевізор надивились як то за кордоном
Захотіли гарно жити за новим законом
Усі хочуть мати гроші те не наробитись
А хто ж буде люди добрі на гнилих трудитись
Прийшли й до нас чужоземці та й орють земельку
А що ж будем ми ліниві в свою класти пельку
Не думайте що він з нами захоче ділитись
Хоч були це й наші землі не вміли трудитись
Прийшло до нас на вкраїну страшенне напастя
Було добре жити людям та втратили щастя
Покинули краї рідні та й блукають світом
Чужих батьків доглядають підмивають--------
А їх рідні тут страмствують нема дров ломаки
Є й такі що залишили ще й діток в додачу
Рости внуків дід і баба рішай цю задачу
Колись до них повернуться ті мами зозулі
Але діти відвернуться покажуть їм дулі
Бо немає кому вчити їх до милосердя
Дід з бабою заморились кричать з пересердя
Ой повірте ж мої милі не у грошах діло
Були б при вас ваші діти серце б не щеміло
Повіває в полі вітер полином хитає
Ой не одна українка в чужині вмирає
Ой не легко ой не легко жити на чужині
Бо вони ж через ті гроші усі там рабині
Живуть вони там у пеклі та й не розкошують
Бо багаті мають гроші і з наших глузують
Ой не дарма люди кажуть що з жиру бісяться
Процвітала земля рідна шукали нещастя
Не страмствуйте люди добрі та й не принижайтесь
Залишить ті довгі гроші додому вертайтесь
Повертайтесь українці усі геть додому
Не віддаймо рідні землі хитрому патрону
Бо за неї наші предки в гроби полягали
Але землі України ворогам не дали
Прошу я вас мої милі прошу і благаю
Повертайтесь ще не пізно до рідного краю
До рідного краю до рідної хати
До червоної калини до вкраїни мати
Бо ніхто ще люди добрі грішми не наївся
Поки світом поблукаєш то й вік закінчився
Ой не дарма той Шевченко за нею лив сльози
Бо тут світить рідне сонце гріють і морози
Писав Кобзар для народу щоб його навчити
Не кидайте рідні гнізда у них добре жити
Повіває тихий вітер вербою гойдає
Ніхто добра не зазнає хто дім покидає
Ой згляньмося над рідною стороною мати
Невже дамо чужоземцям її шматувати
Непрощенний гріх заробим як її угробим
Не поможуть тії гроші що в чужих заробим
Чомусь птахи вертаються до нас із чужини
Бо не хочуть в краях теплих вивести дитини
Будуються у нас храми у містах і селах
Хай правляться літургії в церквах і костелах
Може Бог нас помилує і просвітить розум
Щоби сім'ї не ділились а жили всі разом
Щоби мати перестала у туман молитись
Щоби мала на старості до кого тулитись
Заманили нас ті гроші та це все спокуса
Відродимо Україну підкрутимо вуса
Допоможуть козаченьки наш край відродити
Ніхто його так не вміє як вони любити
Нехай цвітуть в садах вишні соловей співає
Хай полюбить нас всевишній нам допомагає
Хай буяють полонини і грають трембіти
Хай гуляє Україна і родяться діти
Нехай вони не зазнають нестачі із хлібом
Хай з бабкою сіють квіти пасуть вівці з дідом
Нхай сльози в них не ллються не мучаться в горі
Хай ангели бережуть їх й з небес світять зорі
Тож берімось ми за розум хазяйнуймо вміло
Щоб в тих хитрих чужоземців дух перехватило
Отакого україні я хочу бажати
Щоб мали ми що сіяти і могли збирати
Хай гніздяться у нас птахи усім хватить місця
Хто не любить неньку землю хай їдуть до міста
Хай трудяться хто де може нехай багатіють
Нехай думку про чужину їм вітри розвіють
Бо та чужа сторононька полином багата
Нема в світі теплішого як батьківська хата
Хай будують Україну її сини й дочки
Хай повняться дітьми шкили ясла і садочки.