спогади - пер. Ирины Окс

Соловей Заочник
               

Метеликом  –  із  квіточки  на  квітку,
і  в  небо  –  наче  жайворонка  спів!
На  дотик  пам'ятаю  нашу  хвіртку,
стежину,  що  вела  повз  теплий  хлів...

І  запах  давній  молока,  і  м'яти,
дзвінкий,  потужний  брязкіт  по  відру...
Хустину,  що  пов'язувала  мати...
І  терен,  що  збирали  у  яру.

Гойдаю  сонце  у  лози  колисці,
в  криниці  чистій  –  крижані  ключі...
У  нашому  щемливому  дитинстві
співучі  півні  вранці  і  вночі...

І  погляди  –  стрімкі,  сором'язливі,
цілунок  на  палаючих  вустах...
Кохання  першого  бурхлива  злива...
І  –  наче  повертаються  літа!


             Перевод  Ирины  Окс:


Как бабочка, цветком к цветку слетая,
и выше в небо - словно птичий грай...
Наощупь помню всё. Пора святая:
калитка, хлев, дорожка вдоль двора,

и тёплый запах хлеба над домами,
и звон в ведре тугих молочных струй,
платок простой, что так к лицу был маме,
и дикий тёрн, кустящийся в яру...

Качаю солнце в старой колыбели,
в колодце бьют медвяные ключи...
Как в детстве петухи о счастье пели!
Будили сердце, спящее в ночи,

со вздохом взгляды, спрятавшись стыдливо,
и поцелуй, как зорька, на устах,
и первая любовь хмельным разливом
жизнь наполняет с чистого листа...