Стоїть хатина край села
Та так собі і непримітна
Для заклопотаних прохожих
І зовсім непомітна
А це ж чиєсь гніздо - колиска роду
Без них не вижити народу
Всім рідні стіни помагають
Але чомусь їх покидають
Та на хвилинку зупинімся
Хатинці в очі подивімся
Облюбував хтось це містечко
І збудував собі гніздечко
З водички глини і пісочку
Складав хатинку по кусочку
Вловжи в хатку душу й серце
Тут все колись робилося уперше
Хороший залишив хтось слід
Надія вся на родовід
Та тільки тому важко хату покидати
Хто спробував її побудувати
Та чи діждеться ця хатина
Дорослої дочки чи сина
Яким так хороше у місті
Слова мої тут неумісні
Тут пахне м'ята і чебрець
І подихом голубить вітерець
Тут предків аура існує
Але ніхто це не цінує
Відчиним двері і зайдемо
Та що ми в пустоті знайдемо?
І тут на наш великий подив
В грудях застряг великий подив
Тут все як на підбір
Ікони рушники дубовий стіл
І піч в задумі у куточку
Мабуть замерзла в холодочку
Це дуже необхідна у будинку річ
Душа світлиці - жінка й піч
Серце вилітає з грудей
Тут все говорить про людей
Про їх життя і їхнє ремесло
Й що не одне тут покоління підросло
Усе своїми зроблене руками
Стоїть не портиться віками
А ми всі рвемося до міста
В зворушливі висотки
Де задихаємось від газів
Землі не видно ані сотки
Неначе панцер скрізь бетон
Бо у містах такий закон
Тут соловей живе у клітці
Та тільки не співає свої тітці
Він про садок вишневий мріє
Де досвітками півень піє
Де роси падають у трави
І тягнуться на луг отари
В село де річка ліс і рідне поле
Де височать в тумані гори
Де наче писанки хатки
Й в духмянім цвітові садки
Але пропав в людей сільський інстинкт
Хтось десь колись чомусь не встиг
Жити в селі це не пристижно
А де живеш ти в місті то не важно
Та як би не хотілося злетіти нам угору
Буде як істина гласить
З замлі ми вийшли й в землю всі підемо
Хоч нехтуємо нею і не бережемо
А поруч розфарбована оселя
Над нею крутиться димок
І пахне зварена вечеря
Цей не пустує теремок
Тут ще цвіте калина під вікном
Збирається сімейка за столом
Горить ще вогнище родинне
Та слава богу не єдине
В кисці спить тут син малий
Будинок цей ще не пустий
Як син росте й цвіте калина
То ще не вмерла Україна