Осінь. Час глінтвейну.
Дощик кольоровий,
І на білім небі,
Шрифтом невідомим
Хтось роспише Х О Л О Д….
І тепло вкрадає,
Залишивши на спомин
Запас кави й чаю…
На дорозі листя
Заблює бруківку,
Значить, зима близько,
Літо у мандрівку
І в повітрі запах
Спаленого листя,
нагадає раптом
шашлички за містом…
одягаєм сведри
тепле щось взуваєм,
з роверів, мопедів,
лізем у трамваї…
сварки з ревізором,
та падлюка знає
що всі зайці хором
саме в цім трамваї…
курча б їх побрала
тих бабуль пискатих
осінь вже настала,
ми ж тепер у гадах!
І одного разу
На очах вагону
По зубам заразі
Гадом стопудовим
Як заїду щиро!
Зразу зрозуміє,
Що дарма вони нам
Безбілетність шиють…
Кароче віршик так собі
Не знаю шо писати
Про мерседеси блін
Ще забув сказати
Сьогодні в центрі міста
Бачив кльову тачку
певно комуністен..
І купив жувачку)
Обкурився певно…
А…мені начхати…
Осінь. Час глінтвейну…
Упс. Випив забагато)
06.10.2010