Цигарка. Вічний друг розради,
Кордон для всіх казок життя,
Цигарка, подих в очі правди...
Туман ілюзій...укриття...
Зажмуриш очі, вдих, затяг,
Затримка подиху, життя,
Смак диму на твоїх устах,
Знімає ту напругу дня,
Що накопилась ще від ранку,
І от тепер, на захід сонця,
Дістань одну диво-цигарку,
Вогонь, затяг, дим у віконце,
До голови думка приходить
Про те що було щойно там,
Де всіх від тебе тільки нудить,
Де всі для тебе тільки спам,
Який питає вічно тільки,
Привіт. Як справи. Як життя.
Так ніби в світі питань інших
Для нього взагалі нема...
Від цього всього дуже просто
Абстрагуватись тим хто вміє,
В завісі диму замість диму,
Побачити життя, надію,
І чим сильніш її стиснути,
Шоб та надія не зникала,
Знов трошки диму затянути,
Щоби цигарка не згасала,
Надію на тепло і ласку,
На вірне серце поруч тебе...
І в решті на дитячу казку,
Лиш в неї вірити нам треба...
І чим між пальцями ти глибше,
Опустиш фільтр твого щастя,
Тим рівень мрії буде вище,
А відповідно, більше шансів,
На те що мрія все ж здійсниться,
Шо прийде той жаданий час,
Шо на деревах знову листя,
І радість літа поміж нас,
Шо ти спокійно відпочинеш,
Начхаєш на усе живе,
Шо метушню життя покинеш,
Дивитися як час пливе,
Ти сядеш в крісло з горням чаю,
Прикуриш знову сірником,
Повільно очі закриваєш
Затяг...і знов дим за вікном
Малює щось незрозуміле,
Щось рідне, близьке до душі,
І знову все тихо зрадіє,
Кінець душевній пустоті...
Цигарка. Вічний друг розради,
Кордон для всіх казок життя,
Цигарка, подих в очі правди...
Затяг, туман, кінець буття...
10.10.2010. Львів