Ветер нехотя гонит листву

Антон Беляев 2
Ветер нехотя гонит листву,
Та, поднявшись, живёт понемногу,
Словно лист я по ветру плыву
Подчинившись шальному потоку.

Дунет вверх – я стремлюсь к облакам,
Остановится – падаю наземь….
Так живу, на потеху врагам,
Понемногу – то князем, то – грязью….