Дорога у вирій тяжка і далека,
Немало на ній нас чекає загроз,
Та щоб не убив моїх діток мороз,
Треба летіти, я - мудра лелека.
На південь, у вирій! Над степом, над морем,
Немов емігранти, що рвуться до волі,
Шукаючи щастя і кращої долі,
Бо груди по вінця наповнені горем.
Щоб знов навесні повертати додому,
В покинуті гнізда,до рідних осель,
То ж треба летіти нам понад усе,
Долаючи простір і голод, і втому.
Як жаль, що не всі подолати змогли
Буремні вітри і зливи солоні,
А на ворожому злому кордоні
На здобич чатують вже хижі орли.
Бій неминучий, - домівка далеко,-
Нижче над морем, ще нижче, лелічки!
Та не лякайтесь кривавої стрічки -
Жертвою стала їм мати-лелека...
Птахи здолали страшний лабіринт,
Потомство викохує юна ще мати,
Щоб згодом за нього життя віддавати,
А люди говорять: -Це просто інстинкт...
03.10.04