Зі скибок снів складається півколо,
Що по краях обвуглене до тла.
Байдужість до усього, що навколо.
Байдужість я до тебе зберегла.
Тримай, щоб не розсипався в повітрі,
Цей сміх, такий дзвінкий та надлегкий.
Можливо я колись тобі повірю,
Коли розіб'єш дійсність на друзки.
А поки що ти просто випадковий
Малюнок на холодному вікні.
Розтанеш під промінням та ніколи
Вже уві сні не з'явишся мені.
Дивись, як догорів останній спогад,
В пустелі душ давно нема води.
Та холодом скувало наші скроні,
Хіба колись повернемось сюди?
Сліди безжально вітер замітає,
І застигає попіл у імлі.
Я йду від тебе, просто я зникаю
З цієї непривітної землі...