Яке найвище наше покликання,
Мабуть, не кожен усвідомив чітко.
Своє я розпізнала без вагання:
Те, що дав Бог, - я просто жінка.
Все інше - творчі прояви і східці:
Дочка, сестра, кохана і дружина,
Ще матір"ю потрібно стати жінці,-
Та тут нема найвищої щаблини...
Немає постаментів, п"єдесталів,
Є лиш життя широка й щедра нива,
Квіткова суміш радості й печалі,
Жіноча доля все-таки примхлива!
- Та поясни, Всемилостивий Боже, -
Повинна ж бути хоч якась вершина?
- Так, поясню - це й іншим допоможе: -
Згадай про те, що ти - Моя дитина.
Немає тут змагань і ритуалів,
Лише життя братерська світла нива
І веселкові неосяжні далі...
- Спасибі. Зрозуміла. Я - щаслива.
А як нам проявляти творчі грані?
Кого мені обрати за взірець?
- Ви всі тут дуже різні й унікальні...
Не забувай, що ти сама - творець.
Кожна душа, як рідкісна перлина...
Сама для себе - вічна ти вершина,
Твоє єство - от істинний взірець.
Знай, щира жінко: - Ти - Боголюдина!
Людських і власних радощів творець!
Щоб всі твої здійснились сподівання,
Давай доповним наші відкриття,
Тільки прийми його без мудрування:
- Найвище покликання - це ЖИТТЯ!
30.04.08
.