Сонце заходить за обрій безкраїй
інші щоб землі зігріти теплом,
небо рожевіє понад лугами,
наче соромиться чогось воно.
Тиша хотіла окутати місто,
Але не знала напевне вона,
Що вже давно приготовили тісто
І на весілля іти вже пора
Там де веселощі, танці та гра
Де наповняються щастям серця.
Там укладають союз два світи,
Там де з’являється нова сім’я
Що ж то за красень, та що за принцеса
Так безтурботно за ручки ідуть,
Ніжать сердечка наповнені щастям
І про кохання бесіду ведуть?
Слів тих чарівних красу незрівнянну
Не відтворить навіть спів солов’я.
І зрозуміти не в змозі їх мову
Той, хто ніколи в житті не кохав.
Так, бо задумано Автором було
І постанова ця є на віка:
Жінку з’єднати щоб із чоловіком
Хлопці й дівчата – такі ось діла.
Звідки ж узявся той хлопець бровастий,
Що так спокійно звільнив почуття?
Добрий товариш, проворний в роботі,
Вміло творить кулінарні дива.
Здибав дівчину на рідкість вродливу
Десь у районі одного села.
Дівку розумну, чудову ґаздиню
Богу служила, моторна була.
От і зійшлися разом дві стихії:
Сила бурхлива і ніжна краса.
І у розлуки нема більш надії,
Бо їх любов - то є чиста ріка.
Бо їх мотузка закручена втроє,
А на кінцях два великі вузла.
Слухають слово Єгови обоє -
Не похитнесь їх щаслива сім’я.
Що тут сказати і так усе ясно,
Коротко кажучи в два лиш рядка:
Будьте щасливі, завжди посміхайтесь
І насолоджуйтесь - то є життя!
05.06.2006рік