Bist du so mued? Ich will dich leise leiten
aus diesem Laerm, der laengst auch mich verdross.
Wir werden wund im Zwange dieser Zeiten.
Schau, hinterm Wald, in dem wir schauernd schreiten,
harrt schon der Abend wie ein helles Schloss.
Komm du mit mir. Es soll kein Morgen wissen,
und deiner Schoenheit lauscht kein Licht im Haus ...
Dein Duft geht wie ein Fruehling durch die Kissen:
Der Tag hat alle Traeume mir zerrissen, -
du, winde wieder einen Kranz daraus.
Втомилась ти?Я хочу тихо вкрити
Тебе від звуків,що дратують знов.
Пригнічує нас час,мов хоче вбити.
Але,поглянь,за ліс нам треба вийти,
Там вечір манить,як палац-фантом.
Іди зі мною.Хай не знає ранок,
Проміння не побачать цю красу...
А ліжко зберігає твій серпанок,
Про тебе сни втрачаю наостанок,
Сплети хмільний вінок із них,молю.