Мое натхнення здiйснюеться справдi,
Коли я вiдчуваю серця Твого спiв!
I голос янголiв в безоднi неба,
Як срiбло з крил Твоiх творiнь.
Я прагну заспiвати в дусi,
В поклонi свою голову схиля..
Чекаю в сподiваннi хвилi,
Що обiйме мене згорта.
Тодi вiддав себе суцiльно,
Та вiдчуваючи прозрiння,
Не озираючись в минуле
Нехай вона несе мене в життя!
Свiй шлях у вiчностi залишу,
Прозорою вiдвертiстю душi..
Я чую голос Твiй, вiн кличе,
Приваблюе у чисту далечiнь.
Молiння мого серця лине,
До тебе, Лагiдний Iiсус!..
I в найсвятiшому поривi -
Кохаю, мрiю та живу!
пи.эс. Путешествуя на машине по Западной Украине в 2007-ом году, я остановился у старого католического собора, построенного прямо у дороги. Великолепное готическое строение в предместье Львова, с надписью на табличке у храмовой двери: " Найсвятiше Серце Iiсуса".