перший снiг

Ганна Осадко
У тих безсніжжях – чорних і порожніх,
Де  спогад суховієм обпече,
Твій голос – подорожник придорожний -
Загоїть рани, лігши на плече.

І Бог вервечку снів візьме у руки…
Німі ворони – стилем батерфляй…
У смальті неба борошно розлуки
Щоночі сипле п’яний Миколай.

Півмісяця червона  паляниця,
Упавши з хмари, скотиться до ніг…
…Солодкий голос спомином насниться…
………………………………………
Твій син сьогодні вперше бачить сніг…

1995