Хелена Фисои

Киевские Поэты
Моя страница: http://www.stihi.ru/avtor/jimjolly

Зовут Алёной, живу в Киеве. На стихире 2 месяца. Рада встретиться, пока виртуально. Мечтаю в живую.

******************************************************
           Ступала больно осторожно

Ступала больно осторожно
Босыми по осколкам лет
Слезами тромбами тревожно
Бежать бы  сил и воли нет

Зимой весной очей кругами
Тахикардией стонов слёз
Я твою душу отпускала
А ты смеялась: не всерьёз!

Хотелось бы голубкой в небо
В судьбу на долгие лета
Но ты воровкою несмелой
Исчезла в ночь и пустота

Провалом кровоточит рана
Полжизни сердца  псам под хвост
А псы так злы а им так мало
Всей жизни крови боли слёз

А псы и тени ненасытны
В беду как в бездну  как дышать?
Дни так тревожны зыбки скрытны
Волчицей замерла душа

Пережила Осколком шрамом
Осталась ты  Я чуть дыша
Взглянула в памяти завалы
Там птицею парит душа


14.11.2010г.

               Душа Мавки

Як душа одинока Мавки,
Я шукала щастя і долі.
Як душа безпорадна Мавки,
Я потрапила в пастку неволі.

Той вогонь, що палав так бажано,
Той, що люди кличуть любов’ю.
Він приніс мені біль і страждання,
Сповнив душу важкою журбою.

І для мене мов згасло сонце,
Вже не дивляться очі на зорі.
Намагаюсь у розпачі туги
Відшукати колишню я волю.

Придивляюсь у сутінки серця,
Що колись так нестримно кохала.
Чи знайду там полум’я правди,
Що в пітьмах за ним заблукала?

Але голос, що легше за вітер
Мені каже: “Облиш це, дитино,
Ми полинем у води прозорі,
Нас осяє ранкове проміння.

Залиши цю зраду і тугу,
Струси попіл, і линь за весною.
Я тебе піднесу аж до неба,
Огорну твоє серце Собою.

А коли той біль тебе лише,
Зоре-пам’ять проститься з журбою,
Я тобі подарую квітку,
Що є справжнім цвітом любові.

Я тобі подарую серце,
Що вмістило ранкове проміння,
Шепіт трав і говір струмочка.
Я до нього так само лину.

Він огорне тебе так ніжно
Всіма квітами і пелюстками,
Він побачить тебе і спитає:
“Розкажи, якими стежками
Ти прийшла до мене, кохана?

Чом так сильно стомлені ноги?
І чому закривавлені крила
Від тієї важкої дороги?
Відпочинь, я для тебе, єдина,
Цеї ж  миті розкрию вітрила”.


Заспокоюсь в його обіймах,
І засну тихим сном, мов дитина.
Мій неспокій і сум полине
В ту глибоку страшну долину забуття...

Июнь 2006
          


Контакты:
jim_jolly@mail.ru