Там, де сонця, звабленого небом,
Виглядає втомлене чоло,
Із проміння постає за степом
Тихе і замріяне село.
Журавель клекоче на криниці,
Ружі, мальви тягнуться до пліч,
І хатинок вікна, мов зіниці,
Дивляться на зорі кожну ніч.
Винограду сині-сині грона
Манять за собою в тихий сад,
І порічки ягідка червона
Падає на стежку в палісад.
Старі верби хиляться над ставом –
Їм у хвилях мариться кришталь.
Молоде дівча красивим станом
Наганяє хлопцю знов печаль.
І стоїть село те посивіле,
Гріючись в долонях рідних гір,
Й винограду грона потьмянілі
Їм щоночі світять замість зір.
___________________________________
картинка с интернета