загортається час в простирадло пожовклих ілюзій.
до останку не випити крапель розплавлених мрій.
час - отруйна змія, що колись неодмінно укусить,
виповзаючи раптом з буденного плину подій.
каменистим підґрунтям нас знов зустрічатиме ранок.
перехилиться сонце крізь обрій до тіла землі.
на глибокому дні відшукають свій тихий пристанок
полонені іржею, величні морські кораблі.
час залишить рубець на тонкій та беззахисній шкірі.
вже принесено жертву, і попіл в повітря злетів.
я застигну під сонцем в своїй крижаній недовірі,
не чекаючи того, щоб промінь її розтопив.
але ти ще ввижаєшся, снишся, а значить - існуєш.
небо довго мовчало, допоки не вибухнув грім.
поруйновану стіну навряд чи уже відбудуєш.
під ногами - провалля, хто знає, що буде за ним?..