Завіхола завіяла, накрила,
Заплутала спокушені узбіччя,
Сліпого сонця тіні мозаїчні
Смерканням каламутним захопила.
Склепінь кошлатих захолола брила,
І вершників зринаючих величчя –
Руно коштовне піднімають звично
З пухкого долу на невтримні крила.
Застиглий порух, упокірна втома,
Шорсткого скрипу нестійка луна.
Біль полохливий, пристрасть несвідома,
Бруньок смолистих вічна таїна.
Сонат могутніх не заграти вітру –
Сліди самотні, складені пюпітри....
2001