Одному чоловіку
Господь дав два мішки,
Аби в мішки складав він
Усі, усі грішки.
В перший мішок поклав свої
Гріхи, й звалив на плечі.
В другий мішок, сказав Господь:
«Клади людські». До речі –
З людським гріхом мішок накрив
Його мішка на плечах.
Із кожним днем все тяжчають
Гріхи, аж тягнуть плечі.
Через плече він дивиться –
Як можна так грішити?
Стільки гріхів в мішку людей,
Як з цим мені прожити?
Знов озирається той брат,
Та бачить лиш людський грішок.
Не бачить він свого гріха,
Бо зверху був людський мішок.
*****