Сніжинка
Оповідання
День видався напрочуд гарним! Високо в небі неквапно пливли хмари, а сонечко раз-пораз визирало поміж них, неначе гралося в хованки. Сніг під сонячними променями переливався срібними блискітками! Оленка вийшла із мамою на прогулянку. Дівчинка підіймала вверх рученята і ловила сніжинки, яким не сиділося на яскравих рожевих рукавичках, і здавалося, що вони весь час кудись поспішають у своїх сніжинкових справах.
Аж тут почувся гамір і сміх! Вулицею йшли люди в чудернацьких костюмах, попереду несли велику гарну зірку на палиці і співали,
- Накривайте столи!
Та все килимами!
Радуйся, ой радуйся земле!
Син Божий народився!
- Які кумедні! – засміялася Оленка, - А про що вони співають?
- Ці люди, - відповіла дівчинці мама, - вітають із народженням Божого Сина Ісуса. Багато-багато років тому Бог послав на землю свого сина, якого народила жінка на ймення Марія. Відтоді люди святкують цей день і називається він Різдво.
- Люди вітають один одного, - задумалась Оленка, - А як же Ісус? Хто ж його привітає з народженням?
Тут вона помітила на рукавичці неймовірно гарну велику сніжинку, - Люба сніжинко, - попросила дівчинка, - ти така красива і легенька, ти зможеш долетіти до неба і привітати Ісуса з Різдвом!
Оленці здалося, що сніжинка ожила! Порив вітру здмухнув із маленької рукавички сніжинку, і вона полетіла в небо і зникла серед багатьох інших сріблястих красунь, що поспішали у своїх сніжинкових справах.
- Ось тепер гарно! – прошепотіла дівчинка,дивлячись в небо.
- З Різдвом! З Різдвом! – лунало вулицею.
- З Різдвом! – відгукнулася радісно Оленка.
Дзень-дзелень! Дзень-дзелень!
Наступає новий день!
Це Різдво іде хатами!
Божий Син тепер із нами!
Зірочко, ясніше сяй!
Сина Божого вітай!