Поміж вишень і соняшників хата
Стоїть собі і спогади горта.
Була сім'єю дружною багата,
А нині - сирота й не сирота.
Батьки лишились на землі довіку,
А діти розлетілись. Діти - десь...
Надія вкотре виглядає з вікон:
Можливо, хоч у гості, хоч на день.
Старенька хата всілась на узбіччі,
Швидке шосе повз неї поспіша.
А дні мов дим.
Вже й серпень. Знову січень...
А хата жде, як неньчина душа.