Навіщо ти цілуєш очі сині,
Коли тобі рідніше небо каре?
Ти приручив їх вчора, бачиш нині,
А завтра вже не будеш з ними в парі.
Навіщо ніжно гладиш плечі білі,
Покриті ніжним і цнотливим шовком,
Коли тебе так ваблять загорілі
Жагучі голі плечі амазонки.
Ти потім будеш кидати образи
У груди білокурій поетесі
І мчатимеш палкі шептати фрази
До ніг чорноволосої принцеси.
Тож не цілуй, не пести очі сині,
Коли тобі рідніше небо каре.
Залиш їх нині, відречися нині,
Бо завтра вже не будеш з ними в парі...