Иван Жданов - портрет отца

Иван Славко
Иван Жданов - http://www.vavilon.ru/texts/prim/zhdanov2-1.html#1

попытка переязычевания на украинский

Портрет Батька

Ізорють люстро. І малеє дітвацтво
Поверне до батька,  не ймучи його,
Покосами луків в пряме спадкоємство
По зжовклому поленьку  шляху свого

І  запах згоряючих крил. І марнота
Над вжухлою пустинню жару свічей.
Аж буде даровано кожному право
Себе вибирати, й не стане ночей

Але лиш вступись на порожню рівнину,
В різьблену облогу  зів’ється вона
і поле  побачить  батьківськую спину
І небо з прямими кутами вікна

А там, за вікном, де злиденна хатина
І маковим громом в розкаті світлиць
Гуляє  малюк, і безодня лихая
Засохлим бадиллям в закутті неспить.

І гуркалом вдариться мак у облогу
І викреше іскру, й займеться вона
І глянець світлини сирими пластами
Мов поле пожухле, зруйнує до дна

Люстро проясниться, повівши, що десь там
Сплива  глибина у осінній воді,
Й стіка вагота, й омиває предмети,
І світло – не плуг від жаркої зорі.

***

ПОРТРЕТ ОТЦА

И зеркало вспашут. И раннее детство
вернется к отцу, не заметив его,
по скошенным травам прямого наследства,
по желтому полю пути своего.

И запах сгорающих крыльев. И слава
над желтой равниной зажженных свечей.
И будет даровано каждому право
себя выбирать, и не будет ночей.

Но стоит ступить на пустую равнину,
как рамкой резной обовьется она,
и поле увидит отцовскую спину
и небо с прямыми углами окна.

А там, за окном, комнатенка худая,
и маковым громом на тронном полу
играет младенец, и бездна седая
сухими кустами томится в углу.

И мак погремушкой ударит по раме
и камешком чиркнет, и вспыхнет она
и гладь фотоснимка сырыми пластами,
как желтое поле, развалит до дна.

Прояснится зеркало, зная, что где-то
плывет глубина по осенней воде,
и тяжесть течет, омывая предметы,
и свет не куется на дальней звезде.