* * *
На прощання тебе вдихну
І вгамую свій біль і крик.
Вітром швидко сльозу змахну,–
Ти ж бо усмішку бачити звик.
Моя стежка вузенька й пряма
Перетнула широкий твій шлях.
Я вже звикла йти нею сама,
Подолала самотності страх.
В вирі буднів твоїх і свят
Легкий спомин ранково війне,
Сколихне відчуття давніх втрат,
Де незвичне прощання моє.
Авторський переклад польською
* * *
Wdycham ciebie na pozegnanie
I ucisze swoj krzyk i bol.
Niewidoczne lzy wiatrem zetre, –
Tylko usmiech darowac chce swoj.
Bylo to przypadkowe spotkanie,
Drozka moja przeciela twoj szlak.
I znow wolnosc ma imie samotnosc,
Co z nia robic, to wie tylko ptak.
W zyciu twym wydarzenia wiruja,
Po kolei to plomien, to lod,
Rzadko zjawia sie lekke wspomnienie:
Wzruszajacy spotkania cud.