Візьми мої руки в свої,
Зігрій їх теплом, що від серця,
Врятуй же надії мої,
Не дай душі ще раз відмерти.
Бо промінь зрадливий її
Обпік, спопелив знавіснілий.
Ще тліє жаринка в мені –
Не дай їй погаснути, милий.
Сльозливий такий листопад
Снiгами,ще раннiми,витий.
Чекаю на твій зорепад,
Листів і дзвінків... Тільки... де ти?