СНІГОВИК
казка
Як чудово їхати по зимовій дорозі, обганяючи вітер і насолоджуючись швидкістю! Сніговик вправно крутив кермо своєї нової Супер-тачки останньої моделі, і весело наспівував:
- Я крутий Сніговик,
Поступатись я не звик!
Утікайте геть з дороги,
Якщо бережете ноги!
Налякані горобці й синички ледь встигали випорхнути з-під колес! Та Сніговик, не звертаючи на них уваги, лише додавав швидкості! І все було б гарно, якби не ожеледиця… На повороті Сніговик не впорався із керуванням і злетів у глибокий яр!
- Ой-ой-ой! – залементував він, - моя тачечка!
Сніг стовпом злетів уверх, коли Супер-тачка з розгону в’їхала у велику кучугуру і там, нарешті, зупинилася. Вилізши із машини, Сніговик схопився за голову і забідкався, - Бідна моя тачечка! Як же я тепер дістануся до Снігової Королеви?! Я запізнюся на прийом і не бути мені більше Сніговим міністром!!! Ой-йой-ой!
Сніговик спробував вибратися з яру, але де там! Він спотикався, ковзав і з’їжджав донизу. Аж тут зверху почулося тупотіння і на краю яру з’явився вовк.
- Гей, ти! – пронизливо заверещав Сніговик, - Ану мерщій витягни мене звідси!!!
Вовк лише хмикнув, - То он кого до нас занесло, самого Снігового міністра! Сам виберешся! – і вовк подався своєю дорогою. А Сніговик залишився сидіти в засніженому яру, лише вітер був йому за компанію. Вже й обід минув, а бідолашний міністр усе чекав порятунку, і дочекався. Зверху почувся чийсь голос, що наспівував якийсь модний куплет, а за хвилину з’явився і сам виконавець. Це був Лис Микитович, котрий після обіду вийшов прогулятися.
- Агов, Лисе! - привітніше ніж минулого разу,звернувся Сніговик, - Мерщій витягни мене звідси, я тобі дам грошей, у мене рахунок на мільйон морозиків! Давай швидше, бо я запізнююся до Снігової Королеви!
- Еге ж, - мовив Лис, - погану вдачу Снігового міністра всі знають! Я тебе витягну, а ти мене за це ще й до в’язниці запроториш! Е,ні! – та й пішов собі далі.
Ось вже й вечір близенько, у Сніговика від голоду аж у голові паморочитися почало. Вже й про Снігову Королеву не згадував, лиш би додому дістатися!
- Рятуйте! Допоможіть! – волав змучений міністр.
На його щастя, поряд пробігав Заєць, і почувши крик, зазирнув до яру.
- Будь ласка, Зайчику, допоможи вибратися, бо тут мені й смерть буде! – заголосив Сніговик.
Заєць був доброї вдачі і пожалів необачного водія. Він припустив за родичами, адже разом, навіть маленькі зайці – сила! Гуртом заяча родина витягла змученого Снігового міністра. А Заєць нагодував Сніговика, і навіть лижі дав, щоб швидше міністр додому дістався.
А наступного дня сталося диво! Сніговик привіз заячій родині величезний мішок солодкої моркви, тепер їм ніяка зима не страшна!
Їхав лісовою дорогою Сніговик, на відремонтованій Супер-тачці, зупинявся, пропускаючи перехожих, і наспівував:
- Став я добрий Сніговик,
Я добро робити звик!
У біді щоб раду дати,
Треба друзів добрих мати!
(перевод с украинского)
Как замечательно ехать зимней дорогой, обгоняя ветер и наслаждаясь скоростью! Снеговик искусно крутил руль своей новой Супер-тачки последней модели, и весело напевал:
- Я крутой Снеговик,
Уступать я не привык!
Убегайте прочь с дороги,
Если бережёте ноги!
Испуганные воробьи и синички едва успевали выпорхнуть из-под колёс! Но Снеговик, не обращая на них внимания, только прибавлял скорости! И всё было бы хорошо, если бы не гололёд... На повороте наш крутой водитель не справился с управлением и слетел в глубокий яр!
- Ой-ой-ой! - закричал он, - моя тачечка!
Снег столбом взлетел вверх, когда Супер-тачка на всей скорости влетела в большой снежный сугроб, и там, наконец, остановилась. Снеговик вылез из машины, ухватился за голову и запричитал:
- Бедная моя тачечка! Как же я теперь доберусь к Снежной Королеве?! Я опоздаю на приём и не быть мне больше Снежным министром!!! Ой-йой-ой!
Снеговик попытался выбраться из яра, да где там! Он соскальзывал и сьезжал вниз. И тут наверху послышался топот, и появился волк.
- Эй, ты! - заверещал Снеговик, - Ану быстрее вытащи меня отсюда!!!
Волк только хмыкнул:
- Так вот кого к нам занесло, самого Снежного министра! Сам выберешся! - и волк пошёл своей дорогой. А Снеговик остался сидеть в заснеженном яру, только ветер был ему за компанию. Уже и обед прошёл, а бедный министр всё ждал спасения, и дождался. Сверху послышался чей-то голос, напевающий какой-то модный куплет, а через минуту появился и сам исполнитель. Это был Лис Никитович, который после обеда вышел прогуляться.
- Эй, Лис! - вежливее чем в прошлый раз, обратился Снеговик, - Быстрее вытащи меня отсюда, я тебе денег дам, у меня счёт на миллион морозиков! Давай скорее, я опаздываю к Снежной Королеве!
- Ну да, - сказал Лис, - плохой характер Снежного министра все знают! Я тебя вытащу, а ты меня за это ещё и в тюрьму отправишь! Ну нет! - и пошёл себе дальше.
Вот уже и вечер близко, у Снеговика от голода даже голова кружиться начала. О Снежной Королеве и не вспоминает, лишь бы домой попасть!
- Спасите! Помогите! - кричал измученный министр.
На его счастье, рядом пробегал Заяц, и услышав крик, заглянул в яр.
- Пожалуйста, Зайчик, помоги мне выбраться, не то мне здесь и смерть будет! - запричитал Снеговик.
Заяц имел доброе сердце, и пожалел невнимательного водителя. Он побежал за родственниками, ведь вместе даже маленькие зайцы - сила! Дружная заячья семья вытащила измученого Снежного министра. А Заяц накормил Снеговика, и даже лыжи дал, чтобы быстрее домой добрался.
А на следующий день произошло чудо! Снежный министр привёз заячьей семье огромный мешок сладкой морковки, теперь им никакая зима не страшна!
Ехал лесной дорогой Снеговик, на отремонтированной Супер-тачке, останавливался, пропуская пешеходов, и напевал:
- Стал я добрый Снеговик!
Делать я добро привык!
А беда нагрянет вдруг,
Вам поможет верный друг!