Неначе перейшли усі пороги,
неначе загубилися у квітах.
Твої вуста...знесилено вологі,
Моїм очам не бачить уже світу.
Неначе повмирали один з одним,
Неначе народились в одне ціле.
Такі гарячі в потові холоднім,
Такі раптові, молоді, не смілі...
Це так приємно, хоч до плачу в болі,
Це - ніжність до кінця і без країв.
Зійшлись такі несамовиті долі
У променистий лагідності спів.
Крики, мовчанки - то одне єдине,
Поєднувались контур, дотик...
Таке вже тепле до небес долине,
Та відійме від щастя подих...
Долоню до долоні,очі в очі,
Навпроти, один з одним одночасно.
Такі прекраснії кохання ночі
Ніколи у очах зірок не згаснуть!