Мовчи, коли немає, що сказати.
Нехай годинник відміряє час.
До сірих стін холодної кімнати
Чи ввійде той, хто порятує нас?
Читай послання на моїх долонях,
Написане торішньої весни.
Усі шляхи порозмивала повінь,
Тримай міцніш імлу, не зізковзни.
Між сотень слів, просякнутих журбою,
Пливе ріка, заповнена ущерть.
Я знову попрощаюся з тобою.
Прощання - це лише... маленька смерть.