ТЯЖКІ ХВИЛИНИ ЧЕКАННЯ
Наломає чорнобривців старенькая Мати
Їх поставить край вікна,та й сяде чекати,
Чи приїдуть діточки й малі онучата.
У сусіда гомін, сміх - діти приїздили,
А старенька все чекає - пуста в неї хата.
Зупинивсь автомобіль,знову до сусіда
Знову гамір, знову сміх - Щаслива Родина.
А бабуся все чекає, защеміло серце
Знову, знов автомобіль - це ж Моя Родина!
Та старенька на поріг, цілує і плаче
Пригортає, обіймає маленьких внучаток,
Наварила й напекла, й родину діждала
І старенької Душа спокійною стала.
Так давайте же усі будем памятати,
Завжди нас чека в оселі старенькая Мати.