Витримай паузу,
бо мовчання - сліпуче, мов сонце,
і я замружую очі від блиску криги і снігу,
чекаючи на поцілунок долі з твоїм ім’ям.
Принеси у долонях води.
У мовчанні зростає ніжність
на відстані кроку
цей водограй серед снігу.
Це так само безумно, як Іісусові чудеса.
Чи я піду по воді?
Чи принесу у долонях,
у цьому човнику утлому,
у твій утлий човник цю краплю?
Розхлюпала сон, у якому мовчання триватиме вічно.
Колихай мене, мамо, в колисці часу
народжень, вмирань…
Народжуюсь, вмираю, і знову живу.
Вмираю, щоб народитись у сяйві першого «уа».
Знову я немовля.
Я чекаю на Слово.