Молюсь за тебе,рідна Україно,
І ти за себе,бідна,помолись.
Бо у дітей Твоїх на світі ти єдина,
Не розгуби ж по світу їх колись.
Дай Бог щоб ми ще дочекались
Добра,бо добрий наш народ.
Чому ж у нас життя не стало
На цій землі,що сам Господь
Створив як рай земний,як пісню -
На щастя й праведні труди.
Чому ж ми терпимо покірно
І не збуваємось біди?
Дав Бог скарбів,що не злічити:
Таланти,розум,доброту,
Дав щедру землю,що любити
Вже можна хоч за красоту.
Ми любимо,пісень співаєм,
За нею тужим в чужині.
а вдома - не оберігаєм,
Живемо наче уві сні...
То,може,й Бог за те карає,
Що ми не боремось зі злом?
Не летимо,а шкутильгаєм --
Нещасний птах з одним крилом...
Та розбуди нам,Боже,розум
І волю:
жити наяву!
Щоби і правнуки далекі
Застали Рідну
ще живу.