Мамо, матуся, люба моя.
Ти як лебідонька, ясна зоря.
Зморена працею ти, моя нене,
Душа понівечена дуже у тебе.
Хоч ти так зморена, змучена втомою,
Постать розкішно тримаєш свою.
Як же ти змучена, люба, життям?
Мамо, тебе ні кому не віддам.
Рученьки лагідні, стомлений погляд,
Очі такі голубі-голубі.
Теплі слова, що тобою промовлені
Дуже приємні мені не во сні.
Десь потаємно в душі ти ховаєш
Гірки сльозинки свого небуття.
Мамо, матуся, мене ти кохаєш
Знаю про це не лише тільки я.
Хай же життя твоє буде, мов пісня,
Ту, що співає вночі соловей.
Гарними фарбами хай буде вишито
Жіноче життя, таке нелегке.
Надалі хай буде спокійним життя.
Люди, що поряд, хай з тобою радіють.
Мамо, кохана, люблю тебе я.
Хай все життя твої мрії існують.