Змива повільно біль образи
Холодний дощ, що б'ється у вікно.
Є "я" і "ти". "Ми" зникли. І немає "разом",
Але мені, повір, вже все одно.
Вдивляюся в туман і бачу тіні,
Вони сміються, за собою кличуть,
Та не скорюся їм, тепер я сильна,
Та й бути привидом мені не личить.
Ось вийшло сонечко і посміхнулось,
Передає мені привіт від тебе,
Благаєш, щоб до тебе повернулась,
Але ж... Ти ангел, а я щойно впала з неба.