Переклад на украинську мову вірша відомого англійського автора зроблений для керівництва України, до 15.02.2011 року - чергової роковини виводу військ з Афганістану,яке планує в подальшому збільшувати Украинський контингент у складі мисіі НАТО в Ісламскій Республиці Афганістан, не дивлячись на то, що у 2014 році ії дія закінчуеться (на сьогоднішниї день, там перебувае біля тридцати військовослужбовець ЗСУ).
Геть шаблі! Трубіте, горни!
Град Кабул на ріці Кабул.
На переправі, де ночі чорні
Вірний товариш мій потонув.
Брід, брід, брід на ріці Кабул,
Брід на ріці Кабул у тьмі,
Омочивши стяг і попону
Пропливає пів ескадрону
Через брід на ріці Кабул у млі.
Трубіте,горни! Блискочті шаблі!
Я не забуду його лиця.
Коли ми пливли і обидва слабли
Він каламуть хлебтав без кінця.
Брід, брід, брід на ріці Кабул,
Брід на ріці Кабул у тьмі.
Хапайся за поплавки руками,
Вибирайся на прибережний камінь
Через брід на ріці Кабул у тьмі.
Град Кабул - це сонце і кулі.
Трубіте, горни! Геть, шаблі!
Краще б я утонув в Кабулі
Замість тебе, товаришу мій!
Брід, брід, брід на ріці Кабул,
Брід на ріці Кабул у тьмі.
Чуєш,- коні рвут посторонки,
Люди пливуть, картая воронки
Через брід на ріці Кабул у тьмі.
Ми на Кабул пішли в атаку.
Трубіте, горни! Шаблі з піхов!
Я все забув, коли у мраку
Разом зі смертю знайшов він схов.
Брід, брід, брід на ріці Кабул,
Брід на ріці Кабул у тьмі.
Якщо ще хочете в світі жити
Не раджу ні за що ходити
Через брід на ріці Кабул у тьмі.
Я виліз, а скільки нас потонуло?
Вдвое меншим став ескадрон.
Поверни коня від Кабула.
Трубіте, горни! Шаблі - у схрон!
Брід, брід, брід на ріці Кабул,
Брід на ріці Кабул у тьмі.
Нікого на поміч не звали,
Ми, коли перепливали
Через брід на ріці Кабул у тьмі.
Вірш був опублікован у журналі "Наука та життя" за 1979 рік що виходив у Москві, як раз на передодні вторгненя радяньских військ у Демократичну Республіку Афганіст(25.12.1979р.),надрукувати подібну статю на російский мові з віршами та ілюстраціями з картин В.Верещагина "Подавлення індійського повстання" 1884р. та "Забутий" 1871 р. у той час було відчайдушним викликом тодішньой владі, далекоглядним попередженням про наслідки цього кроку та відповідним подвигом автора та редактора журналу. Але це я зрозумів набогато піздніше, коли вже сам побував у Афганістані у 1987-1988рр. Може зараз щось зрозуміють привладні вільможи сучасної УкраЇни, та перестануть посилати своих синів у ту чорну прірву, не будуть ідти на короткому поводку США, знов наступаючи на тіж самі граблі!