http://www.stihi.ru/2011/02/16/1949
------------------------------------------
Разделяю с Маргаритой!!!
Сегодня новый цвет окрасил свет...
Снежинки снова заблудились в стайках
Зимы февральской... мило, без утайки
Ведут меня, замедлив ритмы лет.
Разверзлись вновь морозов времена…
Но как нешумное веселье манит
И радость, что – рождается Весна
Из жемчуга в Небесном океане!
Неужто не напелись вы сполна,
Тугие неуёмные метели?!
А травы ждут тепла, и семена…
Снега, вы попрощаться прилетели?
Упрячу надоевшую тоску
В воспламенившиеся Солнца руна.
И, сколько бед ни знала на веку,
Но душу скомкать – верю, будет трудно!
Спасенья ждёт в каштановых свечах
Душа моя, что в зиму – не на месте…
И без Апреля мир давно б зачах…
Воркуй, мой голубок, весенний вестник!
Оригинал:
Сьогодні знов мінився в барвах світ...
І в табунцях заблукані сніжинки
Лютневої зими смішні обжинки
Справляли, уповільнюючи літ...
Розверзлися чимдуж морозні хлані,
Зчинилася веселість небучна
З нагоди, що із Вічності весна
Родиться з перл в Небеснім океані...
Лягайте спати, хуги навіжені ! -
Чи ви не наспівалися хіба? -
Тепла чекають трави і верба,
Закиль ловлю сніги останні в жмені...
Занурюю свої побрезклі втрати
В палахкотіння сонячних багать...
І скрухам давнім душу не зібгать -
Гей, займище звільняй, зима затята!
Душа в теплі шукає порятунку...
Ти ж, зимо, на тепло така скупа,
Що світ без квітня жахно потерпа! -
Воркуй же, голубе, - мій весняний вістунку !