І навіть серед тисячі думок
Пустелю підсвідомості пройду я,
Ніхто ж не знає, може Божий знак,
А може просто в долі на гачку я...
І хто ж ці пастки
Знову піді мною розставляє?
Чи то сама я? Господи, не знаю...
І просто йти за течією я не вмію,
Бо жити, а не існувати я волію!
І правда в тому, що не я така, а світ
Змінилась вже, а він так і стоїть...
...І навіть через тисячі думок,
Пустелю підсвідомості пройду я.
Бо якщо серце б'ється, то кохання знак
І розуму його вже не спинити.
Я через небо протягну веселку так,
Що навіть дощ не в силі її буде змити.
І сотні крапель щастя най на землю упаде
В найяскравіших барвах миттю...