Лисиця - правозахисниця.
У лісі, на галявині, Вовка судили
за те, що зїв Ягня,
яке у літню спеку
з струмочка, воду пило.
Суддею був старий Віслюк,
статті усі він знав й закони,
отож для справедливого суддівства,
не буде більше перепони.
На лаві для підсудних,
сидів, зіщулившись, Вовчисько,
усі, хто бачив його зблизька,
казали - сльози лив...
А адвокатом у Вовка,
була давнішня подруга – Лисиця,
така цікава молодиця.
Всі кажуть вчилася вона,
з суддівства всі закони знає
І ось розпочався суд,
опитані усі свідки:
Як, де, з яких обставин,
Вовк учинив оту розправу.
Багато свідків виступало
і кровожерлому Вовку
характеристику давали:
Жорстокість вбивства, самосуд,
і свідки всі просили суд,
Вовка позбавити свободи,
а то накоїть він ще шкоди.
Віслюк все слухав, та кивав,
Лисиці слова не давав.
Та ось він слово дав Лисиці.
Вона, примруживши очіці,
тихенько, слізно, почала:
О, добрі звірі, любі друзі,
і я за те, щоб по заслузі
отримав – злодій.
Але ж, ми звірі, усі гуманні,
навіщо нам ще смерть одна?
Та Вовк, по правді, і не винний,
Ягнятко і не думало тікати,
а від холодної води,
воно і нежить могло б мати.
То ж Вовк, Ягнятка врятував від муки,
і ось зважаючи на це, я пропоную:
Вовка нам треба взяти на поруки.
Віслюк вдоволений кивав,
а зал здивований, мовчав,
і після не тривалої перерви,
він вирок суду прочитав:
За те, що Вовк Ягнятка врятував від муки,
його – Вовчиська, взяти на поруки.
С тих пір усі знають, що Лисиця
найкраща в лісі правозахисниця.
Грибков Микола.