Вам і не снилось...
Що сьогодні зранку
На сніданок разом з серветками і чаєм
Котились сльози на газетні шпальти
Від того,що ти так про мене дбаєш...
Я відчувала себе молюском.
Я відчувала вуличний протяг
І від нього на голому тілі порвалась блузка,
А ти таки сів у потяг....
Так три роки поспіль
Я фарбувала нігті в червоне,
стелила наніч постіль
на двох,і бачить Бог,
на дроті свого телефону
один забутий дзвінок,що кличе тебе додому!
Й тоді,коли ти одягнув пальто на плечі,
Щоб роз’яснити неприступну суть...
Дійшло:найважливі речі-таки не речі.
На серці ртуть...Забудь.Не згадуй наболіле...
Воно ж не гоїться,пульсує...
Роздерті лікті і коліна
На простирадлах,як німі слова в мені існують.
І дотик твій...До болю.Щемить істотно,наче звір.Повір!
Отруйна суміш алкоголю,що чинить опір і руйнує зір...
Бувають душі,що відгонять сиром
Пустопорожні,кволі й без ідей...А я чекала війн,
Бо не існує миру.Я жінка-і тому плебей!
Люби мене,не їдь нікуди...Ми одне одному лиш просто люди.
Нехай.Чекай.Я стану матір’ю твоїх дітей.