Мені б застигнути...
як віск,як лід,настоянка ртуті.
мені б забути
усіх вас,пригнічені люди.
Та в цьому немає сенсу
і плачевно мало суті,
В грудях-поламаний сенсор,
язик-онімів,мовчить скутий.
Мені б потонути...
як пляшка,недопалок,камінь.
Деякі речі до біса
важко збагнути
як думку,покликання,намір...
Рішення-оцет,для горла раптовий.
ти ще поряд досі,а як завжи
не готова...
Мені б замовкнути,
щоб навчитись чути...
як риба.
допоки хтось знову схибить.
Я зроблю у волоссі проділ,
тільки не сердься...
і торкнуся старого фото.
Починається новий розділ
а на серці
-клубки колючого дроту.