Я запрошую тебе на чай
І маленька оскома
на моїх вустах,зазвичай,
тобі достоту знайома.
Всі поцілунки на смак,
наче совість.
однак,
зразковість-ефімерний і дивний знак,
я його натомість
закреслю,
щоб почати новий рядок.Якщо чесно,
це надто міцний зв'язок...просто так його не закреслиш.
ніяк.
І коли ти таки прийдеш,
то візьми щось солодке до чаю...
Шоколад,або ж,знаєш?
візьмеш ненароком,
зовсім таки випадково й почнеш розмову
раптово,взявши мене за руку:
-Вибач.Але ти п'єш мене з чаєм.
Я-твій цукор.