знаєш,іноді твої прогалини
в пам'яті,в словах,в значеннях...
до болю стискають в горлі мигдалини-
зміст втрачений.
шматком рафінаду ,на жаль,не можна
втамувати хворобу печалі...
це митний контроль сердець на таможні,
мовчки
знизуючи плечами.
жалюгідні квіти...
троянди!
я їх в сторінках засушую.
ним немає сенсу радіти,
їх дарують на згадку коханці.
та я ненароком...я просто змушена.
хай живуть в трьохлітровій банці.
як і ваші прокурені часом оселі...
я від втоми знеболена й сонна,
простирадлом застелюю стелю
під зогиджені треки Мадонни.