Уявіть,я з тих,хто ніколи не бачив моря...
У моєму житті й без того надто багато солі.
Ніби самурай-одинак,що гірким саке запиває горе,
Ніби просто нудотний присмак в роті магнолій.
Уявіть,що я стану міцною,як твоє плече,
питиму воду з-під крану і не вмиратиму.
Стану простою,земною,як стан речей.
Прочитаю всі книги й говоритиму знаками.
Уявіть,що всі люди однакові...
Тільки в мене очі одягнені у
котячі лінзи,
а в тебе довкола шиї обмотані
басові струни.
Якось доведеться змінити ескізи
на більш чіткий і доступний малюнок.
Уявіть,що від нас до неба,
від коріння дерева до коріння мозку,
чорно-білий в смужку виродок-зебра
звозить на собі вапно і забиває цвяхами доску.
Уявіть,там над нами істерики,там не апостоли,
а політики...
Закривають війною Америку,
будують для всіх нас залізну клітку.
Намотують Вас,мов на нитку.
А потім згори ваше тіло смикають...
Знаєш,каліки тому й каліки-
їх частіше рвуть.
Неможливо німими криками
зрозуміти сенс і почути суть!
Поранені Богом,лікують себе гріхами.
Уявіть,що земля-це доска для шахів.
Хто святий-нехай кине у мене камінь!
Епоха Відродження?
Ні.
Це епоха Краху.