Вас вітає рідний Жван
Що залишиний бабам
Він ще дихає по троху
Хоч і рідшає щороку
З пристосованих країв
Вже не тягне до гаїв
Босоніж які топтали
Організм свій гартували
Ріка в спокої біжить
Дітворою не кишить
Якщо в гості хто й ввірветься
Над селом щей надсміхнеться
Не хотять ступать ногою
У калюжу із водою
Бо вже стали пани й пані
Кожний день біляться в бані
В саунах та у джакузі
Носять золото на пузі
В іномарках роз'їжджають
За кордоном засмагають
І радіють що так стлось
Що від Жвану відірвались
Та невже ужі банани
Красивіші за каштани
За килиноньку при лузі
Отчий дім що в вічній тузі
Нащо вам ті попугаї
Сосовей співає в гаї
Вітер шепшеться з вербою
Жван здається вже без бою
Хата мзанка то ж жах
Хто ж такий ти що за птах
У якім гнізді зростав
Й зерна ти які клював
З полину чи блекоти
Що в село вже й не кортить
Вийшла приказка з народу
Без коріння нема плоду
Як же зветься отой плід
Що подався жити в світ
Став ногою за Дністер
Не мужик вже він а сер
Всохло дерево родинне
А коріннячко глибинне
У земельці споиває
На плоди оті чекає
Що прийде в двір "господін"
Побудує новий тин
Зробить з мазанки котедж
У фантазій нема меж
Та де там ні
Всі чекаєм на патрона
Що приїде з за кордона
І цівігне кнутом по спині
Заживем тоді як свині
Чули ми всі про Європу
Та не робимо ні кроку
Для відродження села
В нас тут сила замала