Чуттєва ілюзія самотності
у обіймах нічної темряви,
стиглий чай, повний безтурботності
живляться стомленими нервами.
Жовтогаряче ллє і бавиться
від моєї сторожкої лампи,
поки мозок найжорстко змагається
за свої застарілі штампи...
Тільки тіло не проти посмішки,
серце нишком шукає тепла,
непереборно ненависті домішки,
і зневага, і нещирі слова.
Мова не заходить про почуття,
ні про що взагалі не йдеться;
та самотність - лише ілюзія життя,
якщо сердця не тягне до серця.
;