Відрізати не треба, воно й так відпаде, бо налипло,
Наболіло, накоїлось так, що не лізе крізь сито,
Так буває: не чуєш, тому що не стало та стихло,
Так буває: не тямиш, коли тебе вчора ще вбито…
Засівати не треба, воно й так поросте будяками,
Бо за хвірткою поле, за полем завжди піднебесся,
Так буває, що вже не відчуєш, бо хворий руками,
Не візьмеш, не відірвеш і навіть уже не торкнешся…